Вважається, що "Київська перепічка" – перший київський фастфуд, який зберігся ще з радянських часів та є одним із кулінарних брендів столиці на кшталт котлет по-київськи.
Серед покупців кіоску можна зустріти не тільки зголоднілих студентів, але й ошатних панів з портфелями, матусь із дітьми, гламурних дівчат на шпильках і навіть іноземців, завдяки чому сосиска в тісті жваво обговорюється на туристичних форумах, як одна з місцевих дивовиж.
Звичаї та кулінарні вподобання городян завжди цікавили дослідників та істориків. Дивно, але люди можуть роками тужити за шкільними пиріжками або морозивом у кафе, яке давно перетворилося на магазин коштовного вбрання, а от елітні ресторани іноді не доживають і до першої річниці.
"Київська перепічка" – унікальне явище на ринку швидкого харчування Києва. Ця запашна сосиска в тісті, яку смажать в олії і відразу ж продають у невеличкому приміщенні на розі Хрещатика та Хмельницького, спонукає її прихильників кожен день вишиковуватися вздовж вулиці, а поборників здорового харчування примушує здригатися.
Вважається, що "Київська перепічка" – перший київський фастфуд, який зберігся ще з радянських часів та є одним із кулінарних брендів столиці на кшталт котлет по-київськи. Серед покупців кіоску можна зустріти не тільки зголоднілих студентів, але й ошатних панів з портфелями, матусь із дітьми, гламурних дівчат на шпильках і навіть іноземців, завдяки чому сосиска в тісті жваво обговорюється на туристичних форумах, як одна з місцевих дивовиж.
Цікаво, чому покупці вже декілька десятиріч юрбляться навколо віконця з перепічками всупереч всім тенденціям до споживання здорової їжі? Припустимо, що через демократичну ціну.
Перепічка – це страва з багаторічної історією, якості якої довіряють.
Споживання сосиски в тісті – це майже святковий ритуал, коли у вихідний день можна погуляти з друзями по місту, а потім вистояти чергу та пригоститися цією смакотою.
До речі, великий натовп ніколи не відлякував голодних перехожих, адже продавці обслуговують чергу з майже тридцяти душ дуже спритно, і вже за кілька хвилин кожен може приєднатися до своєрідного пікніка на узбіччі.
Навіть відомий кухар Джеймі Олівер розповідав, що в дитинстві продавав своїм шкільним товаришам сандвічі, які готувала його мама, а на отримані кошти купував харчі в кафе. Можливо, звичка купувати подібну їжу походить з дитинства, коли кишенькові гроші малеча витрачає на заборонені батьками жуйки та коржики?
Психолог Євгенія Томашевська пояснює бажання дорослих споживати нездорову їжу тим, що заборонене завжди приваблює, але як киянка вона підтверджує, що за багато років перепічка стала своєрідною пам’яткою.
"Для мене це не просто сосиска в тісті, це "Київська перепічка". Сенс у тому, що ти з’їдаєш цю перепічку саме поруч з місцем продажу. В цьому є своя чарівність, що ти куштуєш її просто на вулиці, на свіжому повітрі. Оце – кайф", - каже Євгенія.
Магічний вплив перепічок відчув на собі і вокаліст рок-гурту "Назад Шляху Немає" Дмитро Мітусов, коли десять років тому разом з колективом приїхав до Києва, щоб підкорювати музичний олімп. Красиві краєвиди, метро та перепічка – його перші враження від перебування в місті.
"Ми взяли по дві перепічки, сіли, вирішували, що будемо далі робити, де роботу шукати, було смачно", – згадує хлопець.
Не дивлячись на складнощі, з якими зіткнулися музиканти, Дмитро зізнається, що давно вважає своєю домівкою саме Київ, який доброзичливо ставиться до шукачів кращої долі і завжди справджує сподівання тих, хто докладає зусиль.
"Тут інше натхнення, тут є куди піти, можна піти на Дніпро, можна піти до центру, і центр настільки великий, що можна знайти місце, де немає людей, погуляти старими вулицями", – каже він.
Фронтмен "НШН" жартує, що перепічка сприяла тому, що з будь-яких мандрів він повертається до Києва, і хоча Дмитро розуміється на усіляких пундиках, сьогодні перепічка видається йому такою ж смачною як вперше.
"Так, мені здається, що саме перепічка не змінюється, насправді. Мені здається, що для Києва це культове місце. Як "Київський торт", так і саме "Київська перепічка" – саме там, саме така, а не якась інакша", – говорить співак.
"Київська перепічка" – визначне місце з багаторічною історією, але не лише через ностальгію за радянським минулим.
"Таку прив’язаність я, як сенсорщик, в першу чергу пов’язую саме зі смаком тіста, з тими ефірними маслами, які виділяються під час смаження. Тому що запах є основою при виборі як їжі, так навіть і при виборі людини, яка вам подобається, а запах смаженого тіста, він завжди є подразливим, він завжди сприймається позитивно", – каже Олена Володимирівна.
Тож не зважаючи на спокусливий аромат треба пам’ятати, що перепічка може мати надмірну поживну цінність за рахунок обсмажування в жирі, містити глютамат чи фосфатиди, які негативно впливають на роботу нирок, або трансжири, канцерогени та акриламід, який викликає різноманітні генетичні, онкологічні захворювання та алергії.
Тому якщо ви зголодніли, скористайтеся порадою експерта та надайте перевагу бублику зі склянкою молока або кефіру. Що ж стосується сосисок в тісті, то купуйте їх тільки у тих виробників, які мають незаплямовану репутацію.
До речі, працівники компанії з центру столиці зауважили, що не мають жодного стосунку до інших кіосків і не відстежують їх діяльність, але попри чисельні переваги їх перепічки все одно відмовилися розкрити секрет популярності цього легендарного кулінарного витвору.
Джерело
Немає коментарів:
Дописати коментар