В Україні досі розповсюджуються ідеї "русского мира", причому від них страждають і мирні міста.
Про це в інтерв'ю "Апострофу" на прикладі своєї поїздки до Харкова розповів капелан, священик Української греко-католицької церкви МИКОЛА МЕДИНСЬКИЙ.
Розповім вам зараз історію, що ілюструє, як працює їхня (Росії, - "Апостроф") інформаційна зброя - на найвищому рівні. В своїх книжках на псевдобогословському рівні вони намагаються закладати фундамент майбутнього Росії на ідеології імперського шовінізму, зомбують людей ідеєю "русского мира". Але, разом з тим, не гребують і найпримітивнішими засобами. В тому їхня сила, що вони до кожної верстви суспільства знаходять певний підхід, певний важіль.
Десь із місяць тому мені довелося побувати в центральному соборі Московської церкви (УПЦ Московського патріархату, - "Апостроф") у Харкові. Зайшов я і до церковної крамнички прямо на території собору. Переступив поріг - і вітаюся: "Слава Ісусу Христу!". Бабка, яка там порядкувала, щось незрозуміле пробурмотіла собі під носа. А я й питаю: а вас хіба священик не навчив, як треба відповідати на традиційне християнське привітання? Ви ж начебто обличчя церкви тут...
А вона, побачивши на мені оливову форму без капеланських відзнак, вирішила, що перед нею - воїн. І каже: "Сынок, всякое слово хорошо - лишь бы не "Слава Украине!"... Хтось, почувши таке, посміхнеться і скаже: меле казна-що! А хтось, для кого ті кликуші, ті матрьошки при церквах мають якийсь авторитет - він задумається. Тобто, вона посіяла зерно. Маленьке, примітивне - але зі страшними ростками. Якщо воно знайде свій грунт, то це - злочин. І я їй це довів, що то є злочин проти правди Христової, проти правди Церкви, злочин проти держави. І в мене єдине запитання: чому подібна руйнівна і злочинна діяльність в сучасній Україні дозволяється...
В тій церковній лавці я купив книжечку. Назву точну не пам'ятаю. Щось на кшталт "Сим спасешься". Це література, яка готує капелана російської імперії, де всі їхні московські, імперські цінності нав'язуються людині як єдиний спосіб врятувати свою душу. І це продається при храмах в Україні. От зайде воїн, купить ту книжечку - і зрозуміє, що для того, аби спастися, потрібно служити Росії!
На завершення розмови я їй сказав: вона говорить страшні речі. Що під гаслом "Слава Україні! Героям слава!" гинуть наші діти сьогодні, гинули наші предки в минулій боротьбі. З цими словами люди йдуть на смерть вже не одне століття. "Чим же ви, - кажу, - аргументуєте свої слова?”. "Лишь одному Богу славу воздавать нужно", - відповідає бабця.
І знаєте, для пересічної людини такої відповіді могло би виявитися в принципі достатньо. На цьому етапі людину в чомусь антиукраїнському звинуватити складно. Наче ж логічно: ти кажи "Слава Богові", але не кажи "Слава Україні"... І зерно впаде на благодатний грунт.
Але я продовжив. "Чому?" - питаюся. "Это грешно, это - от сатаны"... Прославляти Україну себто "грешно". Але це абсолютна неправда. Бо коли ми прославляємо Бога - чином, словом, дією, молитвою, духовно, суспільно, соціально - ми втілюємо в життя першу заповідь Христа: "Люби свого Бога всім серцем своїм і всією душею своєю". Коли ж ми будь-яким чином, чи словом, чи ділом, чи просто любов'ю прославляємо свій народ - ми слідуємо другій заповіді Христа: “Люби ближнього свого як самого себе”. "Тому ви говорите неправду, - кажу я тій бабці. - Ви брешете, обманюєте людей. І користуєтесь при цьому подвійними стандартами. Бо все, що стосується любові до України, служіння Україні - для вас "грешно" і "от сатаны". А все, що стосується служіння по розбудові "русского мира" чи так званої "святої Русі", для вас - Богом благословенна справа, дорога, котра, за вашими ж словами, веде прямо до неба...
Немає коментарів:
Дописати коментар