2017/02/17

Вся правда про сексуальні традиції наших пращурів

Міфи щодо сексуальних традицій українців.



В Інтернеті описано чимало, м'яко кажучи, дивних традицій українців: про домовика під пахвою, яйце, що шукає скарб, козу на похороні , тощо.


Але більше міфів про традиції сексуальні. Якщо сприймати їх на віру, починає здаватися, що українці охоче віддавалися цій справі з будь якого приводу і взагалі-то були зовсім не такими цнотливими, як їх зображали поети та художники.

Що зі стародавніх сексуальних звичаїв українців правда, а що - наклеп журналісту depo.ua розповіла аспірант відділу фольклористики Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України Поліна Новікова.


МІФ: Дівчата освідчувалися хлопцям

До 17 століття українські дівчата могли першими освідчуватися хлопцям: дівчина приходила додому до хлопця, в якого була закохана, і при всіх його рідних пропонувала одружитися. Відмовити дівчині — вважалося поганою прикметою, тож хлопці були змушені погоджуватися.

ЯК БУЛО НАСПРАВДІ. В Україні існувала така традиція. Дівчина збирала усі свої речі та йшла до хати, де жив її коханий. Вона віталася з батьками та прямо казала про свої почуття. Якщо парубок не хотів одружуватися, то вона сідала під вікном і чекала, поки її не запросять додому. Вважалося, що негарно, якщо дівчина довго сидить і чекає, тому старалися домовитися скоріше та влаштувати весілля. Відмова батьків парубка була рівносильна зневаги усього роду дівчини та навіть каралася на церковному рівні накладанням єпитимії.


МІФ: Притули – український дошлюбний петтінг

На вечорницях була традиція, яка дозволяла молодим людям поспілкуватися ближче. Неодружені хлопці і дівчата збиралися на вечорниці, їли, пили, грали в ігри, а потім займалися "притулами". Сформовані пари лягали спати разом і займалися "сексом наполовину", тобто так, аби зберегти дівочу цноту. Однак, це не завжди вдавалося, і інколи дівчата навіть вагітніли. Є дані, що 45,6% дівчат, які ходили на вечорниці, втрачали цноту до шлюбу.

ЯК БУЛО НАСПРАВДІ. Скажу навіть більше, тема статевого життя українського народу набагато глибша, ніж прийнято вважати. Особливо вона замовчувалася під час СРСР, але слід сказати, що в українців надзвичайний сороміцький фольклор, якому позаздрили б інші народи.

Так, традиція існувала і колись вважалося нормальним явищем мати статеві стосунки до весілля. На вечорницях ця гра мала назву "притула". "Притула" - це неповноцінний статевий акт, адже цнота дівчини при ньому зберігалася. Дівчата та хлопці ніби імітували статевий акт, але кожен мав на увазі, що повноцінний акт можливий лише після шлюбу. Звісно, ставалися інколи "проколи", через які дівчата вагітніли (можемо припустити, що і прізвище Притула пішло від тих "проколів", - ред). Тому вважалося, що краще за все грати в такі ігри лише тоді, коли впевнений у своєму виборі. Тоді такі пари швидко грали весілля, а ось у разі випадкового вибору партнера усе було складніше. Парубка не могли заставити одружитися і така дівчина назавжди осоромлювала себе та свій рід.

Цікаво, що за такими іграми у деяких регіонах мала споглядати вдова, в домі якої все проходило, а в деяких випадках саме вона несла відповідальність за втрату дівчиною цноти чи навіть вагітності, про таку жінку казали "не вгледіла". До того ж, ще до початку вечорниць саме старша жінка запитувала у дівчат, хто з хлопців їм подобається і на вечорниці запрошувалися пари, які ніби проводили репетиції шлюбного життя.

Також додам, що така форма відносин могла існувати навіть поза вечорницями: на сіннику, в будинку дівчини чи хлопця, поки батьки сплять. Інколи замість терміну "притула" використовували термін "ламати калину" (калина=цнота).

При цьому у громади зберігався дуальний погляд на статеві стосунки до шлюбу. З одного боку такі ігри існували століттями і були досить традиційними, тому їх не забороняли, а з іншого боку вважалося, що дівчина має берегти цноту до весілля. У деяких регіонах України навіть казали, що дівчина, яка не грає не дає "притулу" - навіть і не дівчина…

МІФ: Груповуха на Івана Купала

На Івана-Купала дівчата плели вінки і кидали їх у воду чи вогонь, якщо хлопець діставав вінок — дівчина була змушена цілуватися з ним. Крім того, весь вечір дівчина мала провести з хлопцем у парі. І мало що могло статися в нічному лісі…

ЯК БУЛО НАСПРАВДІ Від самого початку свято Купала було язичницьким, зовсім не пов'язаним із християнством. Тому логічно, що і звичаї та традиції були більш простими, можна сказати, більш зручними для народу. Оскільки про таке божество як Купало майже нічого не відомо, його ототожнюють з давньослов'янським божеством сонця Ярилом. Тим паче, що це свято відзначали у день весняного рівнодення , і воно було присвячено весні і коханню.

На літо припадали тяжкі роботи на землі, тому це свято було перепочинком для чоловіків і жінок. Не заборонялося в цю ніч займатися коханням, тим паче, що все ж таки, статевий акт відбувався між жінками та чоловіками, які вже були у стосунках і планували весілля, а ця ніч прискорювала бажання пари побратися.

У давнину саме з Дня Купала і до Петра було прийнято грати весілля. Тому, хто в цю ніч знайшов собі пару, то вже й не розлучався з коханимкоханою, а одразу грали весілля.

Також існують деякі дані, що в давнину в цю ніч відбувалися групові заняття сексом, які дозволялися лише раз на рік у цю ніч і були покликані не для задоволення фізичних потреб, а задля родючості та для того, щоб задобрити матінку-природу.


МІФ: Келих цноти

Наступного дня після першої шлюбної ночі у присутності всіх гостей молодий виголошував тост-подяку батькові молодої. Батько підходив до столу, за яким сидять молоді. Молодий правою рукою брав дерев'яний келих, вказівним пальцем закриваючи дно, промовляв "П'ю до вас, тату" і випивав, не відпускаючи пальця від дна.

Після цього алкоголь наливався батькові нареченої. Якщо наречена була цнотлива — келишок був без дірки на дні. Якщо ж цнота нареченої була порушена до весілля — наречений давав батьку келишок з діркою і батько при всіх гостях обливався напоєм.

ЯК БУЛО НАСПРАВДІ Цей ритуал є частиною давньої традиції "комора". Після весілля (його першого дня) гості нікуди не йшли, а залишалися святкувати, адже весілля відзначали декілька днів поспіль. При них і відбувалася перша шлюбна ніч.

Перший статевий акт між подружжям міг проходити як у сусідній кімнаті, на горищі, так і в тому ж приміщенні, де сиділи гості, адже частіше за все уся хата складалася з однієї кімнати. Між молодими та гостями вішали якусь шторку, щоб не заважати подружжю. Гості співали сороміцьких пісень, іноді навіть підбадьорюючи молодого.

Після статевого акту гості вимагали доказів цноти молодої. Треба зазначити, що з роками ця традиція занепала і мала лише обрядовий характер, як частина весільного ритуалу. Зокрема, вона відбилася у піснях, які співали молодим гості.

У різних регіонах та областях України були різні традиції. На Гуцульщині та в Центральній Україні простіше ставилися до цноти наречено: звичай із келихом був не тривалим і поступово зник.

Ось на Поліссі більш серйозно ставилися до цноти не тільки дівочої, а й чоловічої. Після шлюбної ночі зранку молодята мали вклонитися хлібній діжці, адже обманути хліб – це святотатство. Якщо молоді були чесними (цнотливими) – вони вклонялися.

Щодо обряду "келиха цноти", то слід згадати й інші народи. Наприклад, у гірських народів, такий обряд відбувався за допомоги рогу для вина, в якому у разі нечесності нареченої робили дірку.


МІФ: Нареченому у першу шлюбну ніч допомагав дружба

Перша шлюбна ніч молодят була розвагою для усіх гостей. Поки пара вперше займалася сексом, під дверима стояли гості і співали сороміцьких пісень. На любощі молодята мали не більше півгодини. Зрозуміло, що в таких обставинах не будь який чоловік міг зробити те, що від нього вимагалося, тож на допомогу йому приходив старший дружба. Часто це був близький родич нареченого, а в деяких випадках допомагав навіть батько нареченого. Якщо вони за це не бралися, наречену цноти позбавляли свашки… пальцями!

ЯК БУЛО НАСПРАВДІ Ну, з приводи дружби є багато сороміцьких пісень та анекдотів, але як кажуть, у кожному жарті лише частина жарту, а все інше - правда, тому не виключено, що й таке бувало. Перемовини дружби із свахою були неодмінною частиною ритуалу "комори". Якщо молоді поралися більше 30 хвилин, то дружба перемовлявся із свахою: "А чи ще довго?", "А можна зайти?".

Дійсно, є свідчення, що коли чоловік не міг здобути "калину" дружини, до справи брався дружба, інколи сама молода допомагала чоловіку, адже головним був не процес, а результат. Щоправда, існувала така традиція не дуже довго.


МІФ: Гостям демонстрували простирадло нареченої

Простирадло чи сорочку з кров'ю після першого статевого акту наречених виносили на всезагальний огляд. Наречена, яка виявилася вже "початою" отримувала клеймо на все життя.

ЯК БУЛО НАСПРАВДІ Такий звичай дійсно існував, але не набув розповсюдження по всій Україні, адже ситуації, за яких молоді одружувалися, були різними. Історії є різні, зокрема, дівчата, які втрачали свою цноту до весілля, проносили до кімнати, де відбувався статевий акт голки, щоб вколоти себе і засвідчити свою цноту ритуальною кров'ю. Тому старші жінки, переважно з боку нареченого, які споряджали наречену до шлюбної ночі, мали ретельно перевіряти наявність гострих предметів на тілі, у волоссі дівчини.

Також обряд вивішування сорочки чи простирадла на дворі, на воротах супроводжувався піснями. Пізніше українці обмежувалися обрядовими піснями на другий день весілля після шлюбної ночі чи відзначали цноту досить символічно, наприклад, вплітали у вінок червоний мак та підфарбовували горілку буряком на другий день весілля.

МІФ: Питво з кров'ю

Вважалося, що жінка, яка підмішала чоловікові у питво свою менструальну кров, приворожує його до себе на все життя

ЯК БУЛО НАСПРАВДІ Такі методи використовували ворожки та відьми. Ще сорочки з такою кров'ю спалювали у печі, щоб не мати більше дітей, приговорюючи "Нехай діти горять в моїй утробі, як ця сорочка у печі".

Під час критичних днів жінка вважалася нечистою. В ці дні вона не мала відвідувати церкву, бути присутньою під час родинних обрядів, поратися на городі і навіть просто виходити до саду - буцімто це могло спричинити загибель дерев і городини. Заборонялося навіть збирати гриби у лісі і трави. Порушення цих табу вважалося гріхом.

Також вважалося, що у такі дні негоже жінці і готувати, бо все буде пересоленим, несмачним. Не можна консервувати, випікати хліб.

Щодо народження дитини, то саме через 40 днів (за цей час організм жінки відновлювався), вона могла знову приступати до робот на городі, поротися по дому, а головне – хрестити дитину. Інколи дитину було необхідно хрестити при народженні, якщо вона була слабка чи її життю щось загрожувало, але частіше за все матір просто не була присутньою на хрестинах.


МІФ: Секс на похороні

Гуцули померлого тримали два дні, на третій ховали. Вечорами навколо покійника збиралися рідні й сусіди, д'як читав псалми, а після того усіх пригощали горілкою. Молодь під час похорон бавилася в ігри на зразок тих, в які бавилися під час весняних гулянь і весіль, а сімейні пари займалися сексом, щоб показати смерті свою зневагу та відлякати її

ЯК БУЛО НАСПРАВДІ: Традиції займатися сексом під час похоронної церемонії не було.

Було прийнято охороняти тіло померлого до того моменту, поки його не поховають. Робили це вдень і вночі. Подекуди в Карпатах, на Закарпатті, в деяких місцевостях Полісся зберігався давній звичай влаштовувати забави при померлому, щоб розважити його родину, не дати заснути присутнім. Ці ігри часто мали характер певних сюжетних сценок і були відомими під назвами грушки, лопатки, лубки.

Наприклад, така практика відома в інших народів. Зокрема, у Мексиці прийнято веселитися на похороні, адже діє заборона на сльози, які можуть завадити душі померлого знайти свою дорогу до раю. До речі, в українців такою існувала заборона на сльози. Не можна було плакати біля помираючої людини, а вже після смерті належало оплакати померлого. Зазвичай було не прийнято виконувати цей ритуал родичам, тому запрошували спеціально навчених жінок, які професійно оплакували померлого.


МІФ: Запліднювання землі

Щоб земля давала добрий врожай, подружжя виходило на своє поле та займалося там сексом

ЯК БУЛО НАСПРАВДІ. Таке було, подружжя дійсно це робили, щоб показати землі "хороший приклад". А ще був такий звичай, що молоді дівчата роздягалися догола і так бігали своїм полем, також щоб надихнути до родючості землю


МІФ: Табу на секс в шлюбі

Табу накладалися не тільки на статевий акт до шлюбу, але й у шлюбі. Вважалося, що через секс перед оранкою чи приготуванням вечері, родина могла отримати невдач

ЯК БУЛО НАСПРАВДІ. Насправді, через відсутність нормальних контрацептивів та на заборону абортів, українцям доводилося коригувати статеве життя за допомогою заборон та забобонів. Наприклад, було відомо, що зовсім не можна займатися сексом під час чотирьох церковних постів, свят та у передсвяткові дні. Також є деякі дані, що заборона діяла і у середу, п'ятницю і неділю. Також накладалося табу на статевий акт перед риболовлею, полюванням, різними роботами на землі та навіть перед колінням дичини. Жінкам заборонялося мати секс перед виготовленням основи тканини, приготуванням їжі, замішуванням хліба.

Немає коментарів: