Журналісти розшукали автора світлини, від якої серце розривається.
Героя
поховали, поклали вінки. Насилу відірвали від могили вбиту горем дружину і
маму. Біля могили загиблого бійця залишився лежати живий. Увімкнутий
плеєр, в вухах – навушники. Рюкзак під голову. Нема сили піти. Тут його друг.
Найближча в світі людина.
Вони разом
воювали. Мріяли, як закінчиться війна і що далі будуть робити. А тепер один
друг в землі, інший – на землі.
12 вересня в
Любашцівці на Одещині ховали "Боцмана" – військовслужбовця батальону
"Донбас-Україна" Вадима Матросова, який 8 вересня в районі
Мар'їнки загинув внаслідок вибуху міни.
Він був
розвідником, за спогадами друзів, сміливо "гуляв" у тил ворога і
тролив сепарів. То їм український прапор повісить, то гімн України увімкне. Безстрашний,
щирий, скромний.
Вадима
призвали на фронт у ході шостої хвилі мобілізації, пізніше Матросов перейшов на
службу за контрактом.
В
"Боцмана" залишилася дружина, двійко трирічних дочок-близнючок, мама.
Йому було 27
років.
Автор
світлини "Наодинці з другом" - Анастасія Іванова, вона працює
прес-секретарем Любашівської райдержадміністрації. Каже – фото вдалося зробити
випадково. Через кілька годин після похорону "Боцмана" вони із
головою РДА Тетяною Скапровською поїхали покласти на могилку ще один вінок.
Приїхали і
застигли на місці – на безлюдному цвинтарі, біля свіжої могили, спав хлопець.
"Від
побаченого затремтіли не тільки руки і ноги, а й кожна клітиночка мозку. Мороз
по шкірі... Вперше в житті було неймовірно важко фотографувати: паморочилося в
голові, відчуття клубка в горлі не давало дихати, а через сльози все
розпливалось перед очима", - згадує Анастасія.
Вона зробила
кілька кадрів на планшет. З Тетяною вони поклали вінок. Запропонували хлопцю
підвезти його куди-небудь. Почекали, доки він опанував себе і міг їхати і
відвезли додому до родини "Боцмана".
Познайомитися
не встигли - не хотілося розпитувати людину в такому стані. Історію цього
хлопця Анастасія дізналася згодом від вдови Вадима Матросова. Він родом з
Донецька, на цій війні втратив батьків, родину і залишився сам-один. Із Вадимом
вони 120 днів прожили в одному бліндажі, встигли здружитися.
"Коли
побачила цього хлопця, в голові запульсувала думка: "Чи я маю такого
друга? Чи можу я бути комусь таким другом?" – розповідає Анастасія.
Світлина
стала відомою завдяки її начальниці – Тетяна Скапровська виклала її на
"Фейсбуці", там фото помітили одеські волонтери, а потім Насті
подзвонили з газети "День" і запропонували взяти участь в
фотоконкурсі.
Зрештою,
світлина Анастасії Іванової взяла приз глядацьких симпатій на XVIII
Міжнародному фотоконкурсі "Дня".
Джерело: depo.ua
Немає коментарів:
Дописати коментар